Мине пара років – і ми будемо святкувати 100-річчя літературного руху в Україні. Саме в Бахмуті навесні 1923 року був організований  перший літературний гурток, який вже у вересні звітував про свою роботу виходом журналу «Забой». Цей журнал зібрав під своє крило багатьох талановитих поетів та прозаїків Донбасу. Майже в усіх великих містах  стали організовуватися літературні гуртки, в яких люди будь-яких професій опановували мистецтво Слова.

Але мова не про прийдешній ювілей, не про літературне об’єднання «Забой» (хоча все переплетено і з нашим інститутом), а про літературу. Вона для нас не просто спеціальність, яку здобувають студенти чи дисципліна для вивчення. Література – це світогляд. Література – це натхнення. Література – це життя.

До 2014 року в Горлівському інституті іноземних мов працював літературний клуб «Stilus exlibris», що в перекладі з латини означає «Вільне перо». Були засідання, зустрічі, участь у конкурсах, перемоги, публікації. Студенти вчилися володіти словом, слухати та висловлювати власну думку, сприймати критичні зауваження, робити висновки. Майже кожен факультет пишався своїм поетом чи прозаїком. Виходили альманахи, збірки. Ми відпускали своїх талановитих випускників у світ літератури.

Сьогодні все складно. Але це не означає, що в нашому інституті студенти перестали писати. Адже ніякий короновірус чи наявність блокпостів не стануть на заваді Слову. Тож, знайомтеся! Студентка факультету соціальної та мовної комунікації  Христина Біла.

  • Скажіть, Христино, у якому віці Ви зрозуміли, що поезія – це не просто вивчення чужих віршів, нехай і геніальних поетів?
  • Десь років з одинадцяти. Спочатку, дійсно, були конкурси, на яких я читала вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки. Тоді й спробувала написати свій вірш.
  • А який з конкурсів Вам запам’ятався найбільше?
  • Це був конкурс перекладу тут, в нашому інституті. Посіла ІІІ місце.
  • А чому цей конкурс? Були ж і інші конкурси.
  • Я вперше відчула себе перекладачем. Я спробувала ту професію, котру обрала для себе. А написання віршів допомогло мені зробити переклад мелодійним та насиченим.
  • А переклад – це свідомий вибір?
  • Так! Я мріяла про цю професію багато років. Після закінчення Покровського педагогічного коледжу не вагалася ані хвилини, що буду вступати до Горлівського інституту іноземних мов і стану перекладачем.
  • І ще одне запитання: це Ваша перша публікація?
  • Так!
  • Вітаємо Вас із дебютом, Христино!