Свою діяльність на ниві вітчизняної освіти Інʼяз розпочав восени далекого 1949 року, коли виникла ідея створення інституту іноземних мов на базі Білоцерківського педагогічного училища. Завданням нового навчального закладу стала підготовка вчителів англійської та французької мов для 5-7 класів загальноосвітніх шкіл. А вже в 1953-1954 навчальному році відбулася нова реорганізація – заснування Білоцерківського педагогічного інституту іноземних мов, у якому працювало 39 викладачів. Очолив інститут Карпо Кирилович Швачко – кандидат філологічних наук, фахівець з української мови.

9 вересня 1954 року Білоцерківський педагогічний інститут іноземних мов був переведений із Білої Церкви Київської області до Горлівки Сталінської (нині Донецької) області й перейменований на Горлівський педагогічний інститут іноземних мов – перший вищий навчальний заклад міста.  Це була своєрідна подяка сталінської влади шахтарям за трудову звитягу. Тепер їхні діти могли вивчати іноземні мови.

За радянських часів навчальні плани всіх вищих філолого-педагогічних закладів освіти передбачали вивчення як суто спеціальних дисциплін, так і широкого спектру соціально-гуманітарних наук. Саме в ці роки й формується славнозвісна горлівська школа викладання іноземних мов. Оволодінню професією сприяють досить широкі контакти з носіями іноземних мов. Інститут неодноразово відвідують гості з Великобританії, Німеччини, Франції та багатьох інших держав. Зараз навіть дивує те, що, поставивши країну в стан фактичної ізоляції, тогочасна влада зробила виняток для горлівських студентів.

Створення в Горлівці вищого навчального закладу, безумовно, вплинуло на громадське й культурне життя міста. Була започаткована традиція проведення регулярних методичних семінарів з англійської та французької мов, які забезпечували кваліфіковану допомогу вчителям міста.

 Розумні й кмітливі студенти нашого інституту творчо підходили до організації свого дозвілля. На початку 60-х років виникають перші студентські ансамблі, де сольний та хоровий спів лунають не лише рідною, але й іноземними мовами, що, безумовно прикрашає й урізноманітнює виступи міських колективів духової музики, танцю та драми. Яскравим епізодом життя інституту та всього міста стало створення рок-гурту «Коробейники», яким керував харизматичний лідер майбутніх філологів Петро Ватенмахен, або просто Піт. Крім того, особливого значення набувають заняття фізичною культурою: з лав студентського колективу ГДІІМ, у якому зазвичай переважали дівчата, вийшло чимало спортсменів-розрядників із гімнастики, легкої атлетики, стрільби, туризму та настільного тенісу. Традиційно сильними були наші футбольні, волейбольні та баскетбольні команди. Насолодитися ж канікулами й відпустками студенти та викладачі могли в мальовничому куточку Донецької області на березі ріки Сіверський Донець, де в липні 1963 року відкрився  спортивно-оздоровчий табір, першими відпочивальниками якого стали 50 найкращих студентів. Спочатку «Альтаїр» функціонував як наметове містечко, але поступово був облаштований дерев’яними будиночками, що ховалися серед струнких сосен Лиманського лісу.

Важливим кроком щодо підвищення якості професійної підготовки стало запровадження наприкінці 70-х років освітніх програм за  новим переліком спарених спеціальностей: «Учитель англійської і німецької мови» та «Учитель французької і німецької мови» з терміном навчання на факультетах англійської та французької мов – 5 років. Перший випуск фахівців із двох мов відбувся в 1979 році.

Невід’ємною складовою навчального процесу інституту стала науково-дослідна робота: у 1980 / 81 роках 55,3 % студентів працювали у створених при 24 кафедрах наукових гуртках та проблемних групах.

Подальший розвиток інституту здійснювався під керівництвом кандидата педагогічних наук, доцента Галини Сергіївни Іваненко (1975-1982 рр.) та кандидата історичних наук, професора Івана Олексійовича Кліцакова (1982-2001 рр.). 

Упродовж 80-90-х рр. в інституті зросла кількість студентів, відкриті нові спеціальності та факультети, збільшилася кількість викладачів, зокрема й фахівців найвищої кваліфікації. З’явилися штатні доктори наук, зміцніли міжнародні зв’язки. У 1992 році між Горлівським державним педагогічним  інститутом іноземних мов  та Південним університетом (США) була укладена угода про науково-навчальне співробітництво. Розвивалися зв’язки з Німеччиною, насамперед із представництвом Гете-інституту. Факультет німецької мови регулярно отримував довідкову, наукову та навчальну літературу з Німеччини. З 1995 року факультет французької мови починає запрошувати для читання лекцій викладачів зі Сорбонни та інших вищих навчальних закладів Франції. Студенти мали можливість слухати лекції з літературознавства, історії французької літератури, країнознавства. Майже щорічно на факультеті працювали викладачі Франції.

У 2001 році на зборах трудового колективу ректором інституту був обраний професор, доктор історичних наук Віктор Миколайович Докашенко. На його долю випало працювати в дуже складні, як для нашого інституту, так і для освіти України, часи. Компетентного коригування вимагали всі зони діяльності навчального закладу. Але Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов попри всі соціально-економічні труднощі продовжував  розвиватися й готувати фахівців у галузі освіти. Виш не лише розширив матеріально-технічну базу, але й збільшив кількість факультетів та ліцензійний обсяг: навчальний процес інституту тривав у 8 навчальних корпусах, де на 8 факультетах навчалося майже 3500 студентів. Студенти активно користувалися бібліотечним фондом, який становив більше 27 тисяч примірників навчальної, методичної, наукової та художньої літератури, фондами ресурсних центрів, а також інтернет-ресурсами. Гордістю бібліотеки була колекція стародруків. Нового розмаху сягнуло міжнародне співробітництво. Договори про співпрацю укладені з понад 10 вищими навчальними закладами Європи. Особливо вдалою виявилася угода з Краківською академією ім. Анджея Фрича Моджевського, що є чинною й сьогодні.

Значних організаційних змін інститут зазнав у 2012 році, коли він увійшов до складу новоствореного Донбаського державного педагогічного університету як відокремлений структурний підрозділ «Горлівський інститут іноземних мов» із власними фінансами та матеріальною базою.

Улітку 2014 року колектив інституту опинився в епіцентрі  важких, до того незнаних, випробувань. На сході країни почався збройний конфлікт. Це стало викликом як для студентів і викладачів, так і для всього населення нашого регіону.  Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 31.10.2014 р. № 1242 «Про організацію освітнього процесу у відокремленому структурному підрозділі «Горлівський інститут іноземних мов» державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» у зв’язку зі складною ситуацією в місці розташування та проведенням АТО інститут з 10 листопада 2014 року переведено до міста Артемівськ (зараз Бахмут). Так, разом із двадцятьма закладами вищої освіти Донецької та Луганської областей, наш виш отримав статус переміщеного навчального закладу.

На засадах наступництва інститут очолила кандидат філологічних наук, доцент Євгенія Миколаївна Бєліцька, яка в Горлівці обіймала посаду проректора, а згодом заступника директора  з міжнародних відносин.

Цього року вже вчетверте ГІІМ здійснює випуск поза межами рідних стін. Тому до почуття радості від гарно зробленої справи додається гіркий присмак вигнання. Проте ані студенти, ані викладачі не нарікають на долю, а спрямовують спільні зусилля на відбудову навчально-наукового й технічного потенціалу інституту, тим більше, що гострота душевного болю від втрати власної домівки значною мірою нейтралізована гостинністю міської громади, благородними вчинками друзів з інших регіонів країни, з далекого та близького зарубіжжя.

Сьогодні виш має два корпуси, які поступово облаштовує відповідно до сучасних вимог. Наново сформовані фонд навчально-наукової літератури та ресурсні центри сприяють підвищенню рівня професійної підготовки майбутніх педагогів-філологів. Минулого року Президент України Петро Порошенко перерізав стрічку на відкритті студентського гуртожитку. Тривають ремонтні роботи в другому гуртожитку. Інʼяз зберіг головне – свої кадри, свої традиції, своє ім’я. З цим він і зустрічає сімдесятий ювілей.

За свою історію Горлівський інститут іноземних мов пройшов тернистий шлях. На ньому було все: серйозне та смішне, веселе та сумне, тяжке до безтями, неспокійне, але завжди турботливе та щире. Саме тому світла згадка про рідну альма-матер залишається в серцях наших випускників назавжди. Міцна дружба, уважне ставлення до особистості студента, постійна турбота про вищі інтереси колективу завжди були пріоритетними для нас. Упевненість і світла віра в краще майбутнє кличуть нас до творчої роботи й нових звершень.